Ловись рибко, мала і велика!!!(все, що стосується риболовлі.)

[D-Misha]

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Усе, що стосується риболовлі. Розповіді, поради, відео, фото і т.д. Як зловити рибу своєї мрії (короп, сом, щука, синій кит тощо), розповідаємо, коментуємо, ділимось враженнями.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

[2vanya2]

Особливості поведінки риби взимку

Так вже повелося, що зі зміною температурного режиму та приходом зими в житті кожного живого організму відбувається багато змін. Чи не найбільше змін потерпають холоднокровні. Риби, не є виключенням. Основне, що змінюється з приходом зими в життєдіяльності риб це - зміна харчових пристрастей. Більшість риб що ловляться взимку навесні нерестяться, тому саме в цей холодний період вони виношують ікру. Природно, для формування ікри риба повинна харчуватися. Але взимку немає комах, личинки нечисленні і не завжди доступні, сонячного світла, кисню і різних речовин не вистачає для росту фіто - і зоопланктону.

На щастя для риб їх метаболізм взимку дуже уповільнений, що значно скорочує їх потреби в їжі. Але все ж харчуватися рибі необхідно, і вона поїдає все - фіто - і зоопланктон, молюсків, водних черв'яків, німф і мальків риб всіх видів.

Фітопланктон являє собою скупчення мікроскопічних рослин, саме він знаходиться в основі піраміди годування в зимовий період. Ці рослини становлять основу раціону різних мальків. Якщо сонячного світла достатньо (періоди першого і останнього льоду), планктон розвивається, і його активно поїдають мальки і мікроскопічні тварини, складові зоопланктону, а останній також поїдають мальки.

Харчуючись планктоном, мальки підростають, і вже їх розміру та кількості вистачає, щоб мальком могла годуватися більша риба в тому числі і хижа. Також в зимовий час можуть бути доступні ракоподібні і равлики, личинки деяких комах.

Взимку риба годується тим, що доступно, і не особливо перебирає, отже, вона буде знаходитися там, де розташований цей доступний корм. Наприклад, судак, який годується дрібнотою білої риби що зазвичай збивається в зграї, може знаходитися в товщі води на відкритому місці. Тоді як судак, що годується мальком окуня, буде відвідувати місця з тонкими водоростями або глибокі місця з твердим дном. При цьому окунь, який живиться планктоном, може знаходитися на мілинах з водною рослинністю або стояти в півводи на відкритій місцевості, а окунь, що полюбляє мотиля, буде харчуватися біля дна, причому дно буде мулистим.

Як вже згадувалося, риба належить до холорднокровних, тому температура води у її житті відіграє чи не найважливіше значення, особливо взимку. Температура зимової води не дуже сильно змінюється - від 0 ° С відразу під кригою до +4 ° С біля самого дна водойми. Чим холодніша вода, тим менша потреба риби в їжі і кисні. Але є ще одна потреба риби, яка не залежить від сезону, - це безпека. Саме ці три чинники визначають місце розташування і поведінку риби під льодом. Риба повинна шукати місце, де буде в безпеці, де зможе знайти корм і де у воді міститься достатньо кисню.

Ці три чинники безпосередньо залежать від розміру водойми, структури дна, різноманітності глибин і представлених видів живих організмів, наявності течії, прозорості води і т.д. З урахуванням усього цього риба і шукає місце, найбільш яке відповідає її вимогам.

Поведінка риби взимку на невеликих і дрібних озерах

Ранньою зимою, як тільки стає лід, рибу можна знайти практично на будь-якій глибині, але все ж риба прагне триматися в найглибших місцях, де вода тепліша і зі стійким хімічним складом.

В середині зими, коли шар льоду стає товстішим і покривається снігом, доступ сонячного світла обмежується, через що рослини виробляють набагато менше кисню. Це змушує рибу йти в більш глибокі місця в пошуках кисню. Але при цьому вона залишає місце, де була в безпеці і ближче до корму. Через це риба починає менше харчуватися.

Коли лід стає максимально товстим і покривається великим шаром снігу, доступ світла до рослин майже повністю блокується. Вони перестають виробляти кисень, гинуть і не можуть більше служити для риби укриттям, зоною годування, і риба йде з цих місць, повністю сконцентрувавши свої сили на виживання, в цей період їй стає не до їжі. Ловити рибу в цей час украй важко. Якщо така ситуація зберігається досить довго, це може призвести до масової загибелі риби у водоймі.

Поведінка риби взимку на великих і глибоких озерах

По першому льоді рибу можна знайти в ямах і на середніх глибинах, на мілинах з рослинністю. Тепла вода в глибоких ямах зазвичай утримує більше риби. В середині зими відбувається те ж, що і в дрібних водоймах, тобто через обмежений доступ світла рослини виробляють менше кисню. Але в великій водоймі кисню більше і температура води змінюється повільніше. Тому в таких водоймах риба може скотитися в ями, але може і стояти в півводи.

При товстому шарі льоду сонячне світло перестає надходити під лід, але так як у великій водоймі достатньо кисню, риба може вільно переміщатися в ній, і її місцезнаходження знову диктується безпекою, температурою води і наявністю корму.

Добові переміщення риби взимку

Справжні фанати зимової рибалки проводять на льоді дуже багато часу, вивчаючи водойму, рельєф їїо дна, течії. Коли водойма вивчена, вони починають розглядати, як впливають на поведінку риби різні чинники - погода, ступінь освітленості, і намагаються визначити місце і час доби, які найкраще підходять для ловлі того чи іншого виду риб.

Такі рибалки знають, що риба за схожих погодних умов кожен день відвідує ті ж місця, що й днем ​​раніше. Наприклад, судак дуже чутливий до світла, тому воліє слабо освітлені місця і полює в періоди зниженої освітленості, коли інша риба вже не полює, тому у судака немає конкурентів.

Щука і окунь схильні триматися на глибині або в укриттях в розпал дня і воліють полювати саме в денний період, навіть в абсолютно прозорій воді і при хорошому освітленні. Можливо, тому що в цей час їх основний конкурент - судак не активний, і щуці з окунем дістається вся здобич.

Риба може щодня переміщатися від глибини до мілководдя і навпаки. Зазвичай на мілководді риба виходить, коли вона активна, і йде на глибину, коли її активність знижується. Риба не йде дуже далеко в глибину, так як вважає за краще знаходитися поблизу від мілководних укриттів, де багато корму. Тому не варто шукати самі глибокі місця в ямі, достатньо знайти місце, де мілина переходить в звал. Деякі види риб годуються вночі безпосередньо під льодом.

Знати, коли риба активна, добре, але недостатньо для багатого улову. Для повного щастя треба знати, де і коли. А ось це «де» залежить від особливостей водойми...

[2vanya2]

Тандем приманок при ловлі риби взимку

Ловля риби з льоду в більшості випадків ефективніша, якщо встановити на жилку одну за одною дві приманки. В такому поєднанні одна з приманок своєю грою, рибу як би приманює, а на іншу вона клює. Також це необхідно, коли глибина в місці ловлі велика, що вимагає використовувати велику і від того важку приманку, але її обережна риба брати не бажає, тоді вага ділиться на дві або більше дрібних приманок, які монтуються на жилці на певній відстані одна від одної. До того ж, дрібна приманка може бути в снасті суміщена з грузилом, розташовуючись як вище, так і нижче нього, причому на основній жилці або на окремому повідці, що також слід віднести до різновиду тандему.

При зимовій ловлі риби без насадки на великих і глибоких водосховищах і озерах найбільш часто зустрічається варіант оснащення, коли від нижнього «чортика» на певній відстані прив'язується теж «чортик» такого ж, або меншого розміру. Гра здвоєною приманкою особливо результативна в сильні відлиги і по останньому льоді - в цей час риба часто стоїть високо від дна, іноді навіть жилку доводиться вкорочувати на метр і більше і робити високу проводку. Також у верхні шари води риба може підніматися і в глуху зиму, коли на великій глибині в придонному шарі вичерпуються запаси кисню, про що, до прикладу, може сигналізувати загибель живців на жерлиці. Крім того, найчастіше взимку риба погано клює або зовсім не ловиться на надто великого «чортика», яким можна швидко досягти дна на великій глибині або великій течії. А тандем з двох відносно дрібних і легких обманок уловистий і до дна його опустити вдається без особливих проблем.

Недоліком зимових тандемів приманок, незважаючи на хорошу ефективність, завжди вважалася висока частота зачеплень за лід однієї з них при вивважуванні риби через лунку, що зазвичай веде до сходу трофея або обриву жилки. Та й під час ловлі в щільному коряжнику проблем не оберешся, особливо якщо зачепився, наприклад, нижній «чортик», а верхній закріплений на жилці нерухомо, на вузол - тоді відцеп повисає на верхній приманці, не дозволяючи відбити нижню.

Читайте також "Тандем мормишок".

Єдиним виходом, що повній мірі виправдовує себе на практиці, стало ковзне розташування верхньої приманки на жилці, коли опорою для неї знизу служить стопорна гумка (можна відразу дві).

При клюванні на верхню приманку або її зачепленні, вона при потяжці як би «сповзає» разом із стопором до нижньої, а з води з трофеєм витягується як єдине ціле. Однак тут теж є невелика проблема: «опору» стопорної гумки часто не вистачає, щоб гачок верхньої приманки надійно просік жорстку пащу судака, берша або окуня; крім того, при «порожніх» клюваннях або ударах по верхній приманці вона разом зі стопором може зміщуватися вниз , і тоді доводиться всю снасть виймати з води і відновлювати взаємне розташування приманок, що сильно уповільнює процес риболовлі.

Тут треба зробити так: під стопорною гумкою в місці її фіксації слід на жилці зав'язати вузлик, який би вільно проходив через отвір в тілі верхньої приманки. Цей вузлик ніяк не позначиться на загальній міцності оснащення, тому що нижня приманка неминуче прив'язується на вузол, зате тепер при хватці риби для зміщення стопора потрібно більше зусилля і його напевно вистачить для надійної підсічки, а при порожніх клюваннях стопор залишиться на місці. Крім того, якщо змінився чи розширився горизонт ловлі риби, то вузлик під стопором для верхньої приманки можна зав'язати на жилці в іншому місці і зафіксувати приманку вже на іншій відстані. В'язати на жилці ковзний вузлик небажано, оскільки його пересування в значній мірі веде до псування жилки.

Читайте також "Основи зимової ловлі на "чортик", або не такий страшний чорт, як його малюють..."

І все ж, з яких би дрібних приманок не складався тандем, бувають моменти, що риба без насадки починає клювати не хоче. Тоді потрібно, щоб хоча б одна з приманок була ще дрібнішою. У цьому випадку вище «чортика», так само на стопорі, розміщується жалом вгору невеликий гачок, на якому або пов'язана компактна мокра нахлистова мушка, або просто насаджена кулька з мікропористої гуми чорного або коричневого кольору діаметром приблизно 2 -3 міліметра.

Замість пористої гуми на гачок можна щільно намотати таке ж потовщення з чорної або зеленої нитки, яку потім відрізати так, щоб залишилися короткі «вусики-ніжки». Для виготовлення такої «підвіски» підходять гачки 16-14 номерів (по міжнародній нумерації), що використовуються при в'язанні нахлистових мушок. В такого гачка кілечко загнуте всередину, тому, надітий на жилку, він розташується по відношенню до неї перпендикулярно, що є необхідною умовою. Нарешті, просто на голий гачок можна насаджувати мотиля, опариша, хробака, мормиша, малька та іншу привабливу для тієї або іншої риби наживку, наприклад, ротана або миня часто успішно ловлять на шматочки риби, м'яса, печінки, легенів або на потрухи.

[2vanya2]

Зимова блешн, особливості ловлі риби на неї та прийоми її проводки

Ще порівняно недавно зимова ловля риби на блешню була поширена набагато більше, ніж на мормишку. Пов'язане це було з тим, що для ловлі мормишкою потрібна більш тонка, відмінно налагоджена та налаштована снасть. Раніше не було таких надтонких і дуже міцних жилок, які застосовуються в наш час. Блешня ж, дозволяла цілком успішно рибалити і з набагато більш грубою снастю.

Відмінність зимової блешні від річної полягає в тому, що вона рухається в товщі води у вертикальній, а не в горизонтальній площин. Гра блешнею полягає в почергових змахах і опусканнях коротким удильником. Для того, щоб змусити блешню не просто переміщатися строго вертикально, а відхилятися убік на можливо більшу відстань, необхідно надати їй відповідну форму, змістити центр ваги. При помаху вудилищем блешня, прив'язана на кінці жилки, піднімається вгору, а при його опусканні плануючи ковзає вниз і в бік. Під час паузи між помахами блешня повертається в положення, коли жилка розташовується строго вертикально (за умови відсутності течії, зрозуміло).

Здається, що все просто: знай собі смикай раз за разом блешню, роблячи змахи вудкою і чекай клювання. Насправді в техніці ловлі на зимову блешню багато тонкощів. Яка повинна бути частота і амплітуда помахів вудилищем? - Це залежить від глибини, розміру блешні, її форми і ваги, періоду зими та об'єкта "полювання".

На великій глибині помахи вудилищем можуть бути вищими, а час паузи між помахами більший, ніж на мілині. Адже блешня при цьому йде в бік далі і їй потрібно більше часу для того, щоб "заспокоїтися" - повернутися в початкове положення. На мілині, навпаки, амплітуда помахів може бути зовсім маленькою, так як інакше блешня буде зачіпати за лід, а от частота повинна бути більшою, інакше блешня надовго буде "завмирати" на місці після невеликого відхилення в бік.

Чим крупніше блешня, тим помахи можуть бути більш розмашистими, а проміжок між ними більш тривалим, і навпаки.

Важка блешня швидше повертається в початкову точку, тому паузи між помахами повинні бути менше, ніж при ловлі на легку блешню.

Довгі, плануючі блешні йдуть у бік далі і помахи вудилищем при їх використанні можуть бути рідшими, ніж при ловлі на короткі блешні, що мало відхиляються в бік.

При ловлі з льоду щуки і судака, помахи вудилищем більш широкі і плавні, а при ловлі окуня окуня - короткі і більш різкі, при цьому судаку краще запропонувати більш довгу паузу, а окуневі і щуці - більш коротку.

В період високої активності риби - на початку і наприкінці зимового риболовного сезону частота і амплітуда помахів повинна бути вищою, ніж в період глухої зими, коли риба краще реагує на повільні і короткі рухи блешні з довгими паузами між ними.

Звичайно, в будь-якому випадку слід експериментувати з кожною новою блешнею, намагаючись підібрати найефективнішу її проводку, тому не завадить ще напередодні риболовлі перевірити "гру" блешні в посудині з водою. Та й на водоймі треба постаратися "підібрати ключик" до блешні, спробувавши самі різні способи проводки. Взагалі ж багаторічним досвідом зимової риболовлі на блешні виробилися деякі загальні рекомендації. Наведемо деякі способи проводки при ловлі риби блешнею взимку:

- опустити блешню до дна. Потім підвести її на 30-40 см і закріпити жилку на мотовильці або котушці. Зробити поспіль 3-4 помахи вудилищем, кожен раз піднімаючи блешню на 40-50 см, після паузи 7-8 сек. та заключного короткого поштовху кінчиком вудилища вниз на 5-8 см зробити другу паузу близько 5 сек. Наступний цикл підйому і спуску блешні провести трохи швидше, потім знову повільніше і т. д. По клюванням виявиться кращий темп блесніння. Риба нерідко бере приманку тільки після повного припинення її руху або на наступному за паузою короткому падінні вниз;

- покласти блешню на дно, підняти на 8-10 см і закріпити жилку. Потім зробити 5-7 плавних підйомів блешні на 15-20 см, з невеликими паузами між ними. Закінчивши останній підйом, знову опустити блешню до самого дна і після невеликої паузи повільно піднімати, дрібно потряхуючи кінчиком вудилища. Виконання цього прийому можливе тільки на твердому піщано-гальковому, кам'янистому або глинистому грунті;

- опустивши блешню до дна, підняти її на 1 м і закріпити жилку. Потім, давши затихнути коливанням блешні, її почати спуск майже до дна короткими уривчастими рухами кінчика вудилища з паузою 3-5 сек. між ними;

- визначивши глибину під лункою, підняти блешню впівводи і приступити до блесніння, чергуючи падіння і паузу. Потім через 2-3 хв. опустити блешню на 1,5 м глибше і повторити блесніння. Так треба перевірити нижній шар води, зупинившись там, де будуть покльовки. Цей прийом - для великих глибин;

- незалежно від глибини під лункою опустити блешню під лід на 2,5-З м і ловити тільки на цьому рівні в будь-якому місці водойми. Прийом блесненія - невеликий підйом приманки і короткі переривчасті падіння її з паузами між ними. Зазначений прийом рекомендується застосовувати в кінці зими.

[2vanya2]

Про гачок мормишки

Те на скільки хороша чи погана мормишка залежить не тільки від її форми, розміру, ваги і кольору, тобто характеристик її тіла, але і від того, чи правильно впаяний гачок і яка його якість. Якщо при ловлі риби на мормишку багато клювань залишаються нереалізованими, то скоріш за все, це зовсім не тому, що риба занадто обережно торкається до мормишки або до насадки на ній, і не тому, що рибалка не вчасно виконав підсічку чи неправильно виважує рибу, а тому, що підводить гачок мормишки.

Прикро коли через поганий гачок мормишки втрачається істотний трофей, який до того ж може бути чи не єдиним. Щоб запобігти цьому розглянемо які недоліки гачка можуть призвести до великої кількості сходів і порожніх клювань.

Їх декілька:

- недостатня гострота гачка мормишки. Серед безлічі мормишок, що продаються в магазинах чи на ринку не так уже й рідко зустрічається відвертий брак по частині гостроти гачків. Якщо розглянути гачок блешні при сильному збільшенні, то відразу можна помітити, наскільки якісні у нього жало і вістря борідки. І те й інше має бути без всяких задирок і заточене настільки гостро, щоб при проведенні по нігтю на пальці не ковзало, а впивалося в нього. Заточити гачок можна можна маленьким надфілем або шматочком дрібнозернового наждачного паперу. Більш якісну заточку можна зробити шляхом травлення гачка в кислоті.

- неправильне розташування гачка по відношенню до тіла мормишки. Якщо гачок впаюється в мормишку, то жало його повинно бути спрямоване не паралельно до її тіла, а під невеликим кутом. В іншому випадку буде дуже багато порожніх клювань.

- коротка цівка гачка теж істотно знижує кількість реалізованих клювань. Гачок в цьому випадку заходить не надто далеко в рот риби і жало лише ковзає по її губах при підсіканні.

- слабо закріплений гачок в тілі мормишки. На жаль у багатьох свинцевих мормишок заводського виробництва гачок може провертатися, так як він не припаяний, а просто вставлений і від щонайменшого навантаження провертається. У цьому випадку навіть підсічена риба легко звільняється від такого гачка і сходить.

- для зимової блешні не дуже хороший гачок, у якого жало відігнуте в сторону від осі цівки.

- недостатня міцність гачка може бути причиною сходу великої риби. Найчастіше гачок обламується біля самої блешні, так як при її виготовленні він перепікався в цьому місці і метал став дуже крихким. З цієї ж причини ламаються гачки і в місці загину цівки. Зустрічаються і такі блешні, у яких гачок легко розгинається при клюванні більш-менш великої риби. Ще бувають гачки недокалені та перекалені. Таким чином, перед тим, як прив'язати мормишку, потрібно гарненько випробувати властивості гачка на злам і на розгин. Для цього його треба спробувати розігнути. При цьому він повинен пружинити, тобто зберігати свою форму після того, як вплив на нього припиняється.

Гачок повинен відповідати розміру блешні і насадці. Для дрібних мормишок потрібні і дуже дрібні і тонкі гачки. Тонкий гачок необхідний при використанні такої ніжної насадки, як мотиль або майже мікроскопічної - личинки реп'яхової молі (реп'яха, чорнобиль). При застосуванні цих насадок може використовуватися і гачок без борідки. Її просто сточують. Це може привести до деякого зниження кількості реалізованих клювань, зате дозволяє зберегти більш привабливий вигляд личинок і завдяки цьому збільшить число самих клювань.

Для мормишек з насадкою можуть застосовуватися як світлий, так і темний гачок, так як більша його частина все одно закрита насадкою. Для безнасадочних мормишок краще використовувати гачки темного кольору, вони менш помітні у воді. Буває, що у покупних мормишек весь гачок забарвлений або покритий лаком. З жала гачка фарбу або лак треба видалити обов'язково, так як це знижує його гостроту.

Після рибалки гачки мормишок бажано просушувати і змащувати крапелькою масла, інакше вони швидко іржавіють і втрачають свою міцність.

[2vanya2]

Зимова ловля карася

В нашій країні карась є самою поширеною рибою. Він присутній майже у всіх водоймах. В принципі, в багатьох з них крім карася, за великим рахунком, і ловити більше нічого. Без перебільшення можна сказати, що з ловлею карася знайомі практично всі рибалки. Крім того багато рибалок відправляються ловити саме цю рибку, інша їх не цікавлять.

Оскільки за вікнами зараз стоїть зима, буде цілком доречним поговорити про те, що являє собою ловля карася взимку. Раніше серед любителів зимової рибалки існувала думка, згідно з якою ловити карася з льоду - це марна трата часу, оскільки в цей час року він практично не активний. Проте це твердження виявилося оманливим на всі 100%. Якщо не сподіватися лише на удачу, а покладатися на свої навички та знання, то зимова ловля карася неодмінно принесе пристойний улов, навіть, незважаючи на те, що карась є непередбачуваною рибою і передбачити його клювання часом буває досить складно. Отже, давайте не будемо опускати вудку завчасно, а спробуємо розібратися, як ловити карася взимку?

Місця для ловлі карася взимку

Багаторічні спостереження рибалок, для яких зимова ловля карася є улюбленим заняттям, вказують на те, що ця риба відрізняється достатньою активністю в тих водоймах, де є піщане дно. В озерах і ставках з мулистим або торф'яним дном, за умови відсутності іншої риби, карась в холодну пору року хоча і пересувається по водоймі, але не ловиться. Ще один важливий чинник - це вміст у воді кисню. Взимку, карась втрачаючи колишню рухливість, намагається стояти якнайближче до вподобаної ним руслової канави або ями. Ідеальний варіант, коли біля зимової стоянки карася є коряжник, так як карась в пошуках їжі буде регулярно робити туди вилазки.
Снасті для зимової ловлі карася

Оскільки зимова ловля карася безпосередньо залежить від техніки вудіння і снасті, ці моменти варто розглянути більш докладно. Бажано вибирати ті зимові вудки, які оснащені як під ловлю з застосуванням поплавкового оснащення, так і під ловлю на мормишку. Якщо вас зацікавила зимова ловля карася, то у вас в обов'язково повинен бути в наявності недовгий і неширокий кивок, який чутливо реагує навіть на самі слабкі клювання. Чудово себе показали кивки, виконані з лавсанових пластин. Крім цього варто віддати перевагу кивку, який може регулюватися по довжині, оскільки це дозволить застосовувати мормишки з різною вагою.

Що стосується самих мормишок, які використовуються при вудінні карася зимою, то найпопулярнішими вважаються «чечевичка (шайба)», «мураха», «крапелька» і «овсинка». По можливості варто брати найменші вольфрамові або свинцеві мормишки. Оскільки карась відмінно розрізняє всі яскраві кольори, зимова ловля карася ведеться в основному на червоні блешні, що імітують колір мотиля.

Жилку потрібно брати м'яку і не дуже товсту (0.1-0.12 мм). Взимку більш грубі оснастки можуть в рази скоротити загальну кількість клювань карася.
Прикормка для ловлі карася взимку

З настанням холодів прикормка для карася стає дуже простою. Все що потрібно, це лише підкидати йому невеликими порціями кормового мотиля. Однак перегодовувати карася не варто, так як це може призвести до швидкого припинення клювання. Цілком достатньо кожні 15-20 хвилин підкидати по 3-6 личинок.
Наживка для зимової ловлі карася

Взимку основною їжею для карася служить мотиль. Саме на нього і треба ловити. Однак, в цей період, карась вкрай чутливий до якості наживки. Тому, при насадженні мотиля необхідно уважно стежити за тим, щоб він залишався живим і не витікав. Також важливо не забувати про те, що карась неодмінно кине вашу наживку, якщо відчує її невідповідну тяжкість або неприродність.

[2vanya2]

Штекер, його ідеологія та основні відомості про штекерне вудилище

Рецепт результативної рибалки дуже простий. Щоб зловити рибу необхідно:
1) точно підгодувати вибране місце
2) подати насадку привабливим для риби чином
3) мати можливість реєструвати саме обережне клювання.

Якщо Ви реалізуєте ці пункти то Ви приречені на клювання (за умови що ловля риби проводиться не вдома у ванній).

Очевидно, що яку б снасть ви не вибрали: махову, матчеву чи болонську - Ви не можете з високим ступенем точності виконати жоден з цих пунктів. Ви можете заперечити - мовляв, часто це і не потрібно, бо коли риба ловиться - вона ловиться всюди і за будь-яких умов. Дійсно, є певні періоди активності коли риба ловиться будь-якою снастю і без жодних фокусів. Але штекер - це єдиний спосіб зрозуміти, що коли риба не ловиться - вона насправді ловиться, і що там, де риби немає - вона є. Але справа навіть не в цьому - не в тому, щоб зловити більше риби (хоча саме так і буде). Зі штекером ви будете ловити інакше: з набагато більш повним розумінням того, що відбувається під водою, з безпосереднім спостереженням реакції риби на Ваші дії з оснащенням.

Як би там не було, немає іншого способу реалізувати належним чином вищеперераховані необхідні умови результативної рибалки, окрім як в прямому сенсі цього слова - дотягнутися до точки ловлі. Рукою, зрозуміло, дотягнутися вийде лише до найближчої п'явки чи канапки в рюкзаку. Щоб дотягнутися до риби, людина розумна бере палицю.

Штекер і є цією палицею, і являє собою зібране з конусних колін вудилище. Причому кожне наступне коліно, починаючи з комльового, не витягується з більш товстого, а насаджується на нього. Таке з'єднання називають штекерним, звідси і назва - штекер.

У транспортному вигляді штекер являє собою комель, в який з товстого кінця одне в одне вставлені всі коліна. Для того, що підготувати штекер до ловлі, необхідно через товсту частину комля витягти всі коліна, починаючи з самого тонкого, і з'єднати їх. Найбільш поширені і доступні штекери завдовжки 11 і 13 м. На ринку зустрічаються штекерні вудилища завдовжки 14,5 м, 16 м і навіть ще довші. Однак, найкращі співвідношення «довжина / доцільність використання» і «довжина / вартість» належить 11м і 13м моделям.

Штекер довжиною 13 м, шляхом відстібання комльових колін перетворюється послідовно в штекер 11м, 9,5 м і 7 ​​м.

Штекером завдовжки 7 м доводиться ловити нечасто. В основному, це ловля біля підніжжя дуже крутих, часто - штучних бровок, розташованих біля самого берега, за умови що риба підходить і затримується на цій дистанції. З одного боку, ловля коротким штекером відноситься до розряду нетрадиційних способів застосування цієї снасті, а, з іншого - навіть на змаганнях часто на такій дистанції виявляється товарна риба. Семиметровий штекер легкий до невагомості. Після 11 і, тим більше, 13 м варіанту не відразу вдається зрозуміти, як управлятися з таким коротишами. Пам'ятайте - комльове коліно 7 м штекера є середнім (шостим з дев'яти за номером) коліном 13 м. Відповідно, це коліно тонке й крихке. При ловлі на 7 (і 9) метрах в обов'язковому порядку на торець шостого (для 9 м - сьомого) коліна встановлюється захисна пробка.

9-ти метровий штекер відверто недооцінений. Воліючи не ризикувати, рибалки відразу збирають 11м, а то й усі 13 метрів. А між тим дев'ять метрів від берега, при наявності глибини хоча б в 2 метри - це дуже «плотвина» дистанція. Це твердження неодноразово перевірено, у тому числі в умовах змагань. Про звичайні рибалки - і говорити нічого. Звичайно, шансів, що риба буде стояти на 9 м, і не буде ловитися на 11 або 13 м - небагато. Однак, якщо вітер викликає побоювання, або ловля не ладиться на повній довжині штекера - спробуйте відстібнути восьме коліно і половити на 9 метрах, можливі приємні сюрпризи. Будь-який, навіть найдешевший штекер на 9 метрах - непоганий. На такій довжині навіть важкими і нежорсткими моделями можна ловити дуже швидко і цілком комфортно. Дев'ять метрів - відмінна дистанція для привчання до ловлі новачків,жінок і дітей: і риба на ній, як правило, є і ловля - дуже приємна і фізично легка.

11 м - шикарна дистанція, достатня в більшості випадків для успішної ловлі практично будь-якої риби за умови, що донний рельєф відповідний. Роблячи перші кроки в штекерній ловлі, слід орієнтуватися саме на цю дистанцію як базову. На цій довжині відмінності між дорогими і дешевими штекерами вже вельми помітні, хоча ще й не катастрофічні.

13 м - спортивна дистанція, на якій ловлять учасники змагань, справедливо вважаючи, що під жахливим пресом лінії змагань риба схильна (хоча не вся і не завжди) відходити від берега. На звичайних же рибалках 13 метрів розкладається в основному при ловлі обережного ляща, або якщо необхідно дотягнутися до кінця звалу, або якої-небудь перспективної донної аномалії, недосяжної для 11 м штекера. Саме на 13 метрах в повній мірі проявляються відмінності між дорогими і дешевими вудилищами. І якщо у ваших планах 13 метрів позначена як основна дистанція - готуйтеся розщедритися по-дорослому.
Якої би довжини палицю ми не взяли, важливо розуміти - саме нею і в дощ і вітер нам належить проводити найтонші маніпуляції з оснащенням, а отже, палиця повинна бути:
Жорсткою. Вудилище не повинно поглинати своєю гнучкістю наші спроби чинити керуючий вплив на поплавок. Навпаки, щонайменший зсув комля в наших руках повинен відгукуватися миттєво і лінійно передавальним зміщенням вершинки вудилища, а значить і оснастки.
Легкою. Якщо ми ловимо активно (ну а інакше немає сенсу братися за штекер), вудилище постійно знаходиться у нас в руках. Ми працюємо з палицею годинами. Важку палицю захочеться кинути вже через п'ятнадцять хвилин.
Збалансованою по вазі. Мала вага, підвішена до кінця тринадцатиметрового важеля, відгукнеться в плечі такою вагою, що пудова гиря в руці здасться іграшкою. Чим ближче центр ваги вудилища до рук рибалки - тим більш легким відчувається штекер.
Тонкою. У гонитві за жорсткістю штекер не може бути настільки ж тонким, як, наприклад, 11м махова вудка. Однак, при інших рівних умовах, чим штекер тонше, тим простіше буде ним керувати в вітряну погоду.
Міцною. Штекер - вудилище, що вимагає акуратного відношення. Не більше, але й не менш того. За інших рівних відомі моделі штекерів, що славляться своєю крихкістю і навпаки - вельми міцні. Орієнтуватися, зрозуміло, по можливості, слід на другі.

Сказаного досить для того, щоб скласти загальне уявлення про штекер, його ідеологію на основні принципи.

[2vanya2]

Чорні заробітки рибінспекторів. Як і де промишляють браконьєри

В Одеській області власники човнів скаржаться на системні побори в рибоохороні

Промисловий лов риби в Одеській області обкладений поборами з боку співробітників інспекції по охороні рибних ресурсів, а збір данини з рибалок став нагадувати добре налагоджений механізм. Про це нам розповіли рибалки-професіонали та приватні підприємці, які взяли в оренду для промислового лову риби водойми в Одеській області.

«Кожен, хто займається ловом риби професійно, обкладений даниною інспекторів рибоохорони, - каже одеський рибалка Віталій. - Такси коливаються в залежності від того, на вилові якої риби спеціалізується рибалка. Хабара збирають інспектори рибохорони нижчої ланки - кожен рибалка-професіонал у них на обліку. На лапу інспекторам дають незалежно від того, є легальний дозвіл на лов риби у власника човна або сейнера, чи ні. Дійшло вже до того, що рибалкам стає невигідно купувати квоти на вилов риби і працювати офіційно. Інспектори рибоохорони чіпляються до тих, хто не хоче давати хабарі, і знаходять десятки «порушень», за які штрафують рибалок. Всі інспектори нижчої ланки віддають половину хабарів своєму начальству. У свою чергу, ті діляться з вищим керівництвом ».

Найчастіше вимагачі від рибохорони чіпляються до недотримання рибалками журналів обліку кількості улову. «На кожному малому риболовецькому промисловому судні повинен вестися журнал обліку улову, - пояснює власник двох промислових човнів, що проводять лов риби на Дністрі Олексій М. - Однак вести його під час лову рибалкам важко, руки зайняті іншою роботою. Крім цього, навіть серед виловленої риби бувають одиничні екземпляри інших порід. За це штрафують нещадно, мовляв, рибалка ловить заборонені до лову породи риб. Штрафи можуть у кілька разів перевищувати виручку від улову. Однак варто дати хабар за заздалегідь встановленими тарифами, як інспектори перестають «помічати» заборонену рибу, незаповнений журнал або перевищення квоти на добовий улов ». На думку Олексія, інспектори рибохорони просто змушують рибалок вести свій промисел нелегально: «Рибохране вигідніше працювати з браконьєрами, які фактично« сидять на гачку »у інспекторів».

БРАКОНЬЄРИ

За скромними підрахунками наших джерел, більше половини малих рибальських човнів в Одеській області ведуть лов риби «вчорну». «З відома рибохорони ловлять навіть цінні породи риби, внесені до Червоної книги. Всі браконьєри, які ловлять осетрових, знаходяться під «дахом» рибохорони і під їх контролем. Інспектори «працюють» з ними 50 на 50, а головний об'єкт видобутку - ікра. Такі можуть тижнями ловити даремно. Однак вилов однієї лише рибини - білуги або севрюги - дає 2-3 кг чорної ікри. Кілограм «каші» оптом (на рибальському сленгу - чорної ікри, Авт.) Коштує до $ 1 тис. (у порівнянні з минулим роком ціна підвищилася на $ 200), - зізнався нам власник риболовецького сейнера Валентин К. - А прибутки браконьєрів від продажу осетрових і ікри коливаються від $ 4 до 8 тисяч на місяць. Але половину грошей доводиться віддавати інспекторам рибоохорони ».

Рибохорона: мзду вимагають самозванці

Голава прес-служби Південного басейнового управління рибоохорони Ігор Москаленко висунув нам свою версію подій у ввіреному йому відомстві: «Випадки корупції з боку інспекторів рибоохорони бувають вкрай рідко. Кожен такий випадок стає предметом службового розслідування. Винних відразу виганяють з роботи. Зате часті випадки, коли співробітники державних природних парків, в яких є водойми, видають себе за інспекторів рибоохорони та на цій підставі вимагають гроші ». Тим часом, за офіційними даними одеської облпрокуратури, у 2012 році до відповідальності за службові злочини було притягнуто 37 співробітників відомств, які повинні контролювати і захищати рибні ресурси. А начальник відділу по боротьбі зі злочинами у сфері водних ресурсів одеського ОПЕПП облУВС Віталій Зелінський повідомив, що за минулий рік до суду було направлено 5 кримінальних справ за браконьєрам: «А з початку 2013 року - ще одну справу за фактом браконьєрства».

[2vanya2]

Зимова ловля щуки на блешні

Ловля щуки взимку на штучні приманки менш поширена, ніж ловля судака чи окуня. Частково це пов'язано з тим, що щука більш активно хапає блешні і балансири тільки в період першого льоду, а з приходом стійкого льодового сезону її хватки на приманки стають все рідшими. І це дійсно так, якщо говорити про малі річки чи озера. Інша ситуація на великих водосховищах, рибалки тут ловлять щуку на блешні не менш успішно, ніж на жерлиці. І тут слід признатись, що ловля щуки на штучні приманки все ж набагато азартніша, ніж на жерлиці. Принаймні, спортивніше.

Де ловити ?

У період першого льоду щуку слід шукати неподалік від берега, нерідко на глибинах не більше півметра, там, де швидше стає лід. Хижак в цей час полює поблизу прибережних заростей рослинності, очеретів, острівців і коряжників. Але і в цих характерних місцях не завжди можна відразу натрапити на риб'ячу «стежку». Простіше всього орієнтуватися за виставленими жерлицями місцевих рибалок, оскільки вони швидше знаходять хижака, виставивши снасті відразу в декількох місцях. Зазвичай після перших же хваток і підйомів прапорців починає вимальовуватися картина ходових щучих стежок і стоянок. Іноді це лінія на якомусь віддаленні від берега або перепад з мілководдя на яму. Не обов'язково прилаштовуватися поблизу виставлених жерлиць. Можна просто визначити для себе уловисту лінію, по якій хижаки роблять обхід своїх мисливських ділянок.

На початку сезону велике значення має маскування. Безглуздо чекати хватку щуки на мілководді з прозорим і тонким льодом. Незважаючи на азартність і жадібність щуки в цей час - вона все ж обережна. Риба добре бачить і чує рибалку. Тому для ловлі потрібно вибирати ділянки матового льоду або покриті снігом. По льоду слід пересуватися ковзаючими кроками. Як кажуть, не дихаючи ... Особливо в перспективних місцях. Також не варто на тонкому льоді з шумом висмикувати бур і ганяти їм воду туди-назад. І лунку теж не варто чистити. Лунка буде просто засвічена і крізь неї буде бити стовп сонячного світла, відлякуючи рибу. Досить прибрати частину крижаної крихти і проткнути в отвір під блешню.

Зазвичай висвердлюється відразу кілька лунок по передбачуваній лінії щучого ходу. Облоивши їх, можна шукати рибу далі, завжди повертаючись до перших лунок, які слід затемнити перед відходом. Для перевірки достатньо декількох помахів удильником. Якщо хватки не послідувало, то навряд чи вона вже трапиться після восьми-десяти порожніх підйомів і падінь блешні на дно. Раз за разом обходячи лунки, слід і періодично міняти приманки.

В середині зими піймання щуки на прибережних мілководдях справа рідкісна. Хижаки перемістилися за дрібною рибкою ближче до ям, а на водоймищах до русел затоплених річок і струмків, що стали тепер глибокими поздовжніми канавами. Тут щуку слід шукати по звалам на ці ями-канави. Зазвичай це перепад з 3 на 5-6 м глибини. Так само як і в період становлення льоду, першими знаходять риб'ячі стежки невтомні любителі половити щуку на жерлиці. Їм це простіше зробити, ніж рибалці з блешнею. Знайшовши брівку ями, слід свердлити лунки по її напрямку, на відстані 5 м від лунки до лунки. Це дозволить помітити всі зміни в рельєфі дна. При цьому, дістаючи приманку, можна відзначати зміни глибини в кожній новій лунці по жилці, яка намотується на руки, а не на котушку. При деякій вправності це з часом виходить робити без «борід» і перехлестів, якщо глибина не більше 5 метрів. У більш глибоких місцях плутанина неминуча, і жилку краще намотувати на котушку. Часто щука виходить до усть річок і річечок, де тримається і дрібна рибка. Найбільш уловистими місцями можуть стати коряжники, але тут без важкого відчепу робити нічого, інакше приманки залишаться висіти на стовбурах затопленого лісу. У закоряженних місцях також має сенс застосовувати літні блешні з жорстко закріпленим подвійним гачком і вусами-захистом. Але зазвичай ці блешні досить легкі і тому їх застосування обмежується мілководдям. Або потрібно виготовити більш важку блешню такого типу.

Ближче до весни і в період останнього льоду хижак знову починає переміщатися до берегового мілководдя, куди вже починає надходити тала вода зі струмків і лісових швидких річок, які розкриваються раніше корінного льоду водосховища. Тут вже у щуки починається і преднерестовий жор, який буває найкращим за весь сезон зимової риболовлі.

Які приманки використовувати ?

Для ловлі щуки з льоду можна використовувати ті ж літні коливальні блешні, які добре зарекомендували себе по відкритій воді. Під час першого льоду, коли ловля проходить в основному на мілководдях, цілком підійдуть легкі «коливалки». Вони добре і плавно грають, перевалюючись з боку на бік, при цьому опускаючись до дна досить довго, що й потрібно для малої глибини. Проводка - короткий і різкий помах удильником, після якого блешня грає активніше і більш тривалий час, ніж при плавному підйомі. Іноді хороший результат дає ловля з дна. Тобто блешня піднімається помахом удильника прямо з дна, куди приманка і опускається перед черговим підйомом.

Успішно у цей період працюють приманки типу Rattlin. Вже на змаху вона вертко вібрує і всередині неї перекочуються кульки. Але техніка гри дещо відрізняється від ловлі на блешню. Раттліни підвішуються за спинку. Тому після короткого й різкого помаху для повноцінної і повної гри приманки її не опускають відразу до дна, а як би притримують на різних рівнях, тільки потім вільно опускаючи до дна. Це також мілководна приманка. Особливо вдало її застосування у віконцях серед рослинності, оскільки приманка не має великого відхилення від осі лунки і небезпека зачепити її за траву менша, ніж зачепитись блешнею. Між тим, раттліни дуже привабливі для щуки.

Подібні до ратлінів і підлідні воблери, наприклад, зимові воблери Salmo. Їхня відмінність полягає в зміщеному вперед центрі ваги, що надає приманці свою оригінальну гру, при якій воблери йдуть вперед «головою». Але вони невеликого розміру і ваги тож, тому також призначені для мілководдя. Підлідні воблери добре працюють під час млявого клювання щуки.

Для ловлі щуки на великих глибинах застосовуються більш важкі приманки. Це можуть бути великі балансири, глибинні ратліни, обтяжені коливальні блешні, тригранні важкі блешні для ловлі судака влітку і великі кастмастери. Останні вважаються цілком універсальною приманкою для ловлі жереха влітку і щуки взимку.

З балансирів для ловлі на глибині найбільш ходовими і поширеними можна назвати приманки Rapala розміром 7-11 см. А найбільш вдалими в розфарбовуванні, і в універсальності для ловлі щук всіх розмірів багато рибалок вважають семисантиметрові Lucky John. Недоліки їх налаштування по горизонтальній підвісці можна усунути, довантажуючи ту чи іншу сторону м'яким дротиком, намотаним на гачок, або смужками свинцю чи дробинками. Крім щуки, ці балансири добре працюють і по окуню, що урізноманітнить рибалку, а іноді і виручає, коли щука відмовляється брати.

Як не дивно, але щука не настільки вимоглива до гри зимових приманок, як судак і окунь. Вона, здається, навіть воліє монотонні і майже примітивні рухи обманок. Це підйом приманки на 20-40 см, який може бути повільним або середньо-швидким, потім скидання і після цього пауза тривалістю 4-6 секунд. Ось основна усереднена схема гри приманок для ловлі щуки взимку. Зрозуміло, що ця схема може дещо видозмінюватися залежно від умов ловлі і особливостей конкретного водоймища.

Важливу роль відіграє забарвлення приманки, оскільки вона повинна залежати від того, чим харчується щука в даній водоймі. Тобто, яка дрібна рибка входить в раціон щуки на певній ділянці водосховища чи річки. І тут знову доведеться звернутися до досвіду рибалок жерличників. Вони вже точно знають, якого живця їм слід запропонувати щуці. Знаючи, яка рибка переважає в даному місці, треба підбирати і приманки, що імітують забарвлення і розмір цих рибок.

Снасть для зимової ловлі щуки на блешні

Зазвичай взимку, для ловлі щуки на блешні, застосовуються досить жорсткі удильники. Вершинка може бути при цьому відносно м'якою. При ловлі на важкі приманки кивок ставити не обов'язково, але в період першого льоду, коли використовуються коливальні легкі блешні, він все ж таки необхідний. Наявність кивка в останньому випадку дозволяє визначити момент торкання дна легкою приманкою, а також контролювати її гру і момент клювання.

Для ловлі щуки краще застосовувати моножилку, так як вона більш еластична і дозволяє виважувати саму жваву і крупну щуку, пом'якшуючи її ривки. Діаметр жилки - 0,28-0,3 мм. Повідці краще ставити з тонкого і гнучкого металевого повідкового матеріалу, який легко зав'язується у вузли. Якщо металевих повідків немає, то можна зробити скрутку з тієї ж жилки.

Котушка повинна мати механізм, що дозволяє стравлювати жилку при сильних ривках риби. Для цього підходить проста котушка з курком. Натискаючи на курок, легко скинути частину жилки, а якщо його відпустити, то жилки надійно тримається стопором, що необхідно при підсіканні.

[2vanya2]

Де ловити плотву взимку?

Те, що плотва риба жвава, непосидюча, знає будь-який рибалка. ЇЇ поведінка взимку, в цьому плані змінюється мало. Плотва вкрай рідко стоїть на одному місці, зазвичай переміщається в пошуках їжі. Однак ділянки водойми, де плотва відчуває себе найбільш комфортно, потрібно знати чи вміти відшукувати. Тільки в цьому випадку ви можете розраховувати на успішну, азартну рибалку і пристойний улов.

На початку льодоставу найчастіше ловлять плотву по затоках річок і водосховищ. Це і зрозуміло. Там, де слабка течія, або її зовсім немає, наростання льоду йде швидше, тому, пересуватися по ньому найбільш безпечно. А от з настанням справжніх морозів пора перебиратися на великі водойми.

Будь-яка водойма, де мешкає плотва, має свої особливості. Умови проживання в ній риби багато в чому залежать від регулювання рівня води, перепад якої в окремі періоди може досягати 1,5-2 м і більше. Ловля плотви на ділянках, де немає течії, серед зими рідко буває вдалою, оскільки ця срібляста красуня намагається триматися ближче до свіжого струменя, що несе підводним мешканцям живлющий кисень. З іншого боку, на річках плотва намагається дотримуватися ділянок з уповільненою течією. Зазвичай це виходи заток, гирла приток. Ну і, звичайно, на тих же водосховищах потрібно враховувати силу течії, яке залежить винятково від того, в якій мірі відкриті шлюзи.

На ділянках з течією вода досить насичена киснем, водні рослини починають відмирати пізніше і плотву тут можна зустріти на глибині, що не перевищує навіть метра. Трохи пізніше вона перебереться ближче до течії, на предруслові бровки.

У водосховищах взимку цю рибу найчастіше можна зустріти на піщаних схилах глибоких ям, вздовж берегових кромок затоплених річок і струмків, переважно на ділянках з несильною течією. Подібну поведінку плотви можна пояснити тим, що дрейссена - її улюблені ласощі - на глибоководних бровках утворює цілі колонії, розташовуючись поясами. Біля цих кормових місць і воліють триматися солідні особини плотви. А там, де вода постійно збагачується киснем, плотва нерідко виходить і на поливи з глибиною 2-3м.

Деякі рибалки стверджують, що плотва уникає ділянок з мулистим дном. Це не зовсім так. Якщо дно сильно замулене, то так. Оскільки кисню тут менше. З іншого боку, мотиль (один з основних кормових об'єктів мирної риби) мешкає виключно в замуленому дні, багатому детритом та іншими донними відкладеннями.

Пошук плотви в кожному конкретному випадку вимагає від рибалки нестандартних дій. Наприклад, нерідко вдається виявити косяки пристойних пліток на підводних піщаних і кам'янистих пагорбах...

Досить численними зграями плотва групується головним чином на тих ділянках водойми, де є висока концентрація мотиля, дрібних черепашок, нитчастих водоростей і іншого корму.

Після визначення перспективного місця ловлі, використовуємо правильну прикормку для ловлі плотви взимку, підбираємо снасть, і насолоджуємось результатом...

[2vanya2]

Прикормка для ловлі плотви взимку

Визначившись з місцем ловлі плотви, слід її прикормити. У зимовий час при ловлі плотви зазвичай використовуються спеціальні годівниці: відкриті і закриті, в залежності від сили течії. При цьому для пахучої кормової суміші краще мати годівницю ємністю приблизно зі склянку. Для дрібного кормового мотиля і опариша більше підходять металеві або пластмасові годівниці, розраховані на 20-30 г корму. Якщо є необхідність, годівниця може наповнюватися рослинною сумішшю в поєднанні з личинками. Що стосується запаху, то не варто забувати, що підгодівля з сильним запахом може мати зворотний ефект, особливо під льодом...

При відкриванні годівниці прикормка повинна легко вивалюватися на дно. Тому для зимової риболовлі намагайтеся купувати не дуже клейкі підгодовування. Якщо ж ви зібралися ловити плотву на невеликій глибині при відсутності течії, прикормлювати лунки краще без годівниці, щоб корм повільно спускався на дно, як у випадку з верхівкою, утримуючи зграйку плотви в місці ловлі. Хороші результати дає опускання в лунку по дрібці дрібного кормового мотиля. Але не завжди.

Нерідко можна чути, що для успішної ловлі плотви взимку краще всього прикормлювати кормовим мотилем. Це не зовсім так. Буває, що під лункою у величезній кількості скупчуються йоржі завбільшки з мізинець. І тоді доведеться переходити на нове місце або задовольнятися йоржами для юшки.
Зазвичай до складу сухих підгодовувань для плотви й інших коропових риб входять рослинні кормові компоненти й ароматичні добавки, або так звані віддушки. Зарубіжні виробники на упакуваннях нерідко приводять докладний склад зимових сумішей для тієї ж плотви. На відміну від них, наші виробники підгодовувань склад тримають в секреті або заявляють, приміром, що в набір інгредієнтів обов'язково вводиться «чарівний» екстракт. Враховуючи наші реалії та з урахуванням такої відвертої засекреченості наявність екзотичних добавок в підгодовуванні може виявитися просто-напросто рекламним трюком.
Є чимало рибалок, що віддають перевагу підгодовуванням власного виготовлення. У цьому випадку, погодьтеся, у вас більший простір для експериментів. Наведемо один варіант приготування прикормки, яка чудово працює для ловлі плотви взимку.

Пшеничні панірувальні сухарі - 1000г
Манна крупа - 100г
Підсмажене і мелене насіння соняшника, або мелена свіжа макуха - 150г
Ванільний цукор - 10г
Кориця або каррі - 20г
Кормовий мотиль - 200г
Дрібний опариш - 50-70г

Іноді плітка, ймовірно сита, розгулює під льодом в стовпі пахучої прикормки в метрі, а то й вище від дна. Це добре видно по здригуванням поплавка. Справа в тому, що, рухаючись в товщі води, риба зачіпає хвостом і плавниками вашу жилку. Багато рибалок не звертають на це уваги, продовжуючи ловити з дна. І абсолютно марно.

Для таких ситуацій варто мати при собі додатковий знімний поплавець, який піднімає оснастку вище від дна. Можливий і інший варіант - заміна вудки на іншу, в оснащенні якої поплавок огружений таким чином, що після опускання грузила і приманки на дно він не притоплюється, а знаходиться на поверхні води в лунці. Пересуваючи поплавок, ви легко можете визначити горизонт, де тримається плотва під лункою.