Ловись рибко, мала і велика!!!(все, що стосується риболовлі.)

[2vanya2]

Повідки для фідера

Написано на цю тему досить багато, але питання ще є. Тому скажу кілька слів про повідки для фідера, керуючись виключно своїм досвідом і своїми міркуваннями.

Власне, можна обходитися і без повідка. Головне призначення повідця - оберігання основного оснащення від обриву при зачепі. З тієї ж причини деякі рибалки і годівницю чіпляють на короткому повідку. Що не позбавлене сенсу. Краще втратити годівницю, що зачепилася, ніж все оснащення. Звідси перша вимога до повідця - він повинен мати менше розривне навантаження, ніж основна жилка.

При цьому поводок не обов'язково повинен бути тонше основної жилки. Якщо в якості основної жилки використовується «плетінка», скажімо, 0,12 мм із розривним навантаженням 7кг, то ніщо не заважає поставити повідець з монофіла, скажімо, 0,22 мм із розривним навантаженням 6кг.

Однак якщо ми хочемо зловити велику рибу, ми повинні вжити деяких запобіжних заходів. Зрозуміло, що якщо в нинішніх умовах повального браконьєрства і жорсткого пресингу рибалок якась рибина дожила до солідних розмірів, то це говорить про її пильність. (Мабуть тому зловити трофейний екземпляр на закритій платній водоймі, де риба не ляклива, набагато легше, ніж на водоймі з вільним доступом. Саме з цих міркувань на платниках я не рибалю). Щоб її зловити ми, повинні добряче постаратися. Перше, що спадає на думку - зробити поводок якомога менш помітним. Тут є два напрямки - зменшення товщини повідка і його забарвлення під умови на дні водойми.

Так як мати набір поводочних жилок всіх можливих забарвлень для всіх можливих умов ловлі не представляється можливим, а умови на дні водойми ми знаємо дуже приблизно, то доцільно мати щось універсальне. З цих міркувань універсальними забарвленнями можна вважати або прозорі, або багатобарвні. При цьому треба мати на увазі, що чим тонше повідець, тим менше значення має його забарвлення. За моїми спостереженнями (включаючи і дофідерний досвід) колір повідків для донної ловлі від, приблизно, 0,2 мм і менше не має принципового значення. Підкреслю - для донної ловлі, де знаходиться досить сміття що маскує повідок.

Так як мені досить часто попадаються цілком солідні екземпляри, то я застосовую досить товсті повідці з моножилки: на течії - 0,16-0,18 мм із розривним навантаженням 3-3,5 кг, що з урахуванням втрати міцності на вузлах і у воді дає близько 2-х кг. А на «стояку» - 0,12-0,14 мм із розривним навантаженням 1,5-2кг, що з урахуванням втрати міцності, дає близько 1кг. У той же час, за наявності на «стояку» досить великої риби, застосовую і 0,16-0,18 мм. До речі, ніщо не заважає використовувати для повідків і шнур діаметром від 0,05 мм до 0,1 мм із розривним навантаженням від 4кг до 6кг. Тут про колір говорити взагалі не доводиться. При цьому відсутність амортизуючих властивостей повідця з шнура цілком компенсується повільним бланком або, на худий кінець, фідергамом. Питання в ціні.

Якщо ми боїмося злякати велику рибу повідцем, тим більше ми повинні боятися налякати її нашим оснащенням. З цієї точки зору незрозуміла позиція рибалок, які застосовують найтонші повідці довжиною всього 20см, або близько того. У чому сенс? Риба злякається повідця і не злякається карабінів і протизакручувача товщиною в палець, що лежать поруч ? Підводні зйомки показують, що велика риба біля годівниці не годується, а харчується частинками корму на деякій відстані від годівниці. Отже, повідець треба робити максимально можливої ​​довжини для даних умов. Що це означає? Те, що для конкретних умов у конкретного рибалки буде і своя довжина повідка.

Наприклад, я знаю, що в безвітряну погоду, на течії в дев'яти випадках з десяти велику плотву або густеру (ту, що я не стану відпускати), не кажучи про більш велику рибу, я підсічу за губу при довжині повідця близько 80-90см. За більшої довжини я можу «промазати» або діставати гачок зі шлунку. При зазначеній довжині повідця бувають випадки, коли я не бачу як дрібнота «обсмоктує» гачок. Бог з нею, я не на змаганнях і через 5 хвилин все одно буду перезакидувати. Я втрачу більше часу, якщо цю дрібноту буду засікати кожен раз. Таким чином, довжина повідка 80-90см для мене максимальна. Тут я застосовую тонучу жилку. З одного боку вона досить жорстка, щоб не давати слабини, а отже, забезпечує гарну чутливість, з іншого боку, наживка не спливає над дном під дією течії.

У той же час, яким би слабким не було клювання, я його бачу при довжині повідця близько 40см незалежно від того є течія чи ні. А раз так, ця довжина повідка для мене мінімальна. Ще більше вкорочувати повідок я не бачу сенсу. Занадто мала довжина, крім іншого, дає багато порожніх клювань великої риби. Взявши наживку, риба не повинна відчувати навіть найменшого опору снасті. З цих міркувань тут я застосовую звичайну поводочну жилку без пам'яті тому, що, з одного боку, бажано мати невелику слабину, щоб риба на початку клювання не відчувала опору снасті, а з іншого боку, наживка не повинна бовтатися як на дроті. У цих межах (40-80см) і знаходиться мій комплект повідків. Проміжна довжина повідка близько 60см для мене універсальна.

Звідси ясно, що як мінімальна так і максимальна довжина повідка залежить від вживаної снасті (характеристик вудилища, основної жилки, чутливості оснащення), умов ловлі (вітер, течія, передбачуваний розмір риби) і досвіду рибалки. Свідомо чи несвідомо майже в кожній зі своїх статей я наводжу аргументи на користь повільних вудилищ. Тут також зауважу, що в загальному випадку повільні вудилища дозволяють застосовувати більш тонкі повідці, оскільки володіють кращими амортизаційними якостями.

[2vanya2]

Проста донна снасть для ловлі риби на течії

Хочу описати свій варіант донної снасть, на яку ловлю на річках з швидкою течією. На цю снасть добре ловиться карась, сазан, головень, сом.

Головні умови для застосування цієї донної снасті це річка з швидкою течією і глибиною від 1 метра і більше біля берега.

Для того щоб було зручно закидати і підсікати, потрібно використовувати вудилище довжиною 5-7 метрів, підійде будь-яке достатньо міцне, краще навіть склопластикове . Навпаки, використовувати вуглепластикові вудилища не рекомендую, так як на річці часто пливе трава, а то й взагалі цілі колоди, і при зачепі дуже легко зламати вудилище. Котушка - найкраще інерційна типу «Невська», так як закидати далеко не потрібно, а тріщітка не завадить.

Я використовую телескопічне п'ятиметрове склопластикове вудилище з інерційною котушкою. Жилку ставлю 0.15-0.17, більше ставити не варто, інакше кількість клювань різко скоротиться, а брати рибу доведеться все одно в підсак, бо береги на таких річках зазвичай обривисті. Тягарець - оливка вагою 5-9 грам це оптимальна вага для нашої місцевості, повідок робив 15 - 20 см як правило з шнура діаметром 0.1 - 0.08, гачки 5-6. Сигналізатор клювання - дробинка, в два рази менше основного вантажу, що кріпиться на жилці на відстані 30-50 см від кінчика вудилища.

Дуже важливо встановити вудилище, так щоб було зручно і швидко підсікати, тому що риба на течії бере набагато рішучіше і реакція не завадить. Я ставлю вудилище на дві підставки. На рибалці використовую в основному дві вудки.

Тепер опишу сам процес ловлі. Необхідно закинути снасть за течією. Коли оливка лягає на дно треба відпустити жилку, так щоб дробинка біля кінчика вудилища створила прогин жилки. Оптимально якщо дробинка створює кут як показано на малюнку. Тоді клювання дуже добре видно як на натяжку, так і на підйом.

Коли риба тягне за течією жилка або швидко смикається, або, особливо якщо клює сазан чи головень, витягується в пряму лінію, або якщо тягне проти течії, жилка дуже сильно провисає, це характерно для карася.

Як правило швидкість течії нерівномірна і дробинка буде плавно підніматися опускатися але це не клювання, клювання не пропустите риба смикає різко і, що найголовніше, бере дуже впевнено так як тільки вона відірве оливку від дна опору практично немає і риба наживку відразу заковтує.

[Igor1031]

[Igor1031]

[2vanya2]

Нічна ловля судака у вересні

Ловля судака у вересні має свою специфіку. Всім відомо, що ця риба типовий нічний хижак. Тобто саме в темний час доби він проявляє найбільшу активність. У вересні, у судака починається осінній жор, який поступово посилюється до жовтня. Саме цей час я вважаю найбільш цікавим для нічної риболовлі. Справа в тому, що вже наприкінці жовтня ночі стануть настільки довгими і холодними, що риболовля втратить свою привабливість. І так. Давайте розглянемо, як потрібно діяти , щоб зловити судака у вересні.

Перш за все, потрібно вибрати водойму для ловлі. Кращими, на мою думку, для розглянутої риболовлі є середні річки і невеликі водосховища. У подібних водоймах судак є завжди, і зловити його більш ніж реально навіть початківцю спінінгісту. Судак воліє триматися в місцях з гальковим або піщаним дном. Марно ловити цю рибу там, де дно замулене. Шукати місце для майбутньої риболовлі слід дослідним шляхом. Для цього пристебніть до карабінчика грузик , і « простукайте » перспективну ділянку . Якщо при падінні приманки на дно вам в руку віддається чіткий і дзвінкий удар - значить в цьому місці хороше, тверде дно . Якщо удар практично не відчувається, або відслідкувати його можна виключно по дузі з жилки - перед вами ділянка з мулом на дні, і ловити тут можна навіть не намагатися.

Після того, як ви визначилися з місцями, які будете обловлювати вночі , займіться приготуванням снастей і приманок. Для вересневої ловлі судака найкращим чином показують себе так звані пасивні приманки - поролонові і пінополіуретанові рибки, черв'яки, октопуси, борідки , і ін. Непогано , якщо приманки світяться в ультрафіолетовому світлі (саме в цьому спектрі бачить вночі судак ) . Зараз багато фірм випускають приманки з м'якого пластику , у складі якого є світлонакопичувальні елементи. Досить потримати ці приманки на сонячному світлі - і до вечора вони у вас повністю готові до роботи. Якщо світло починає бліднути - не біда. Їх можна дуже легко «підзарядити» звичайним ліхтариком. З усіх перерахованих вище приманок, найбільш ефективними я вважаю перші дві. Проте у них є мінус - відсутність світлонакопичувальних елементів у складі. Але це можна дуже просто виправити декількома оригінальними способами.

Починати риболовлю потрібно відразу після заходу сонця. Багато експертів ловлі судака вважають, що ця риба годується з сутінків і до 00.00 - 01.00 . Особисто я вважаю це твердження помилковим. Мені неодноразово доводилося ловити ікластого в середині ночі . А ось з приводу сутінок - погоджуся. У цей час спостерігається добовий пік активності судака.

Приманки і час ловлі відходять на другий план, як тільки починає йти мова про проводку. Я опинявся багато разів в ситуаціях, коли у двох рибалок, що стоять поруч результат був абсолютно різний. У одного практично нуль, у другого - судак через раз . А причина - різна проводка. Судак - це хижак, що любить одноманітну ступінчасту проводку. Велике значення має крок сходинки, темп, довжина паузи. Змінивши той чи інший параметр проводки, можна домогтися активного клювання, або звести його на «ні ». У досвідчених рибалок є певне чуття, яке допомагає їм вибирати потрібну проводку в певних умовах. Новачкам же раджу постійно експериментувати.

Під кінець хочу вивести закономірність, що спостерігається при ловлі судака. Практично на 70 % всіх моїх нічних рибалок, приносила успіх коротенька сходинка ( 1 оберт, пауза, 1 оберт, пауза ) . З тривалою паузою, на якій і відбувалося більшість клювань. Примітно, що судак засікався за морду, а не за пащу. Тобто він не хапав поролонку, а як би намагався притиснути її до грунту . До речі, це дозволило мені знайти відповідь на питання «Чому так часто відбуваються холості клювання ?». Повторюю - це виключно статистика, а не золоте правило. Всім спінінгістам бажаю побільше терпіння, ясного вересневого неба, і ні хвоста, ні луски.

[2vanya2]

Фідерне оснащення для ловлі головня, ляща і річкового вусаня (марени)

Ця проста і дуже ефективна оснастка відмінно підходить для того, щоб ловити річкового вусаня, головня і ляща. Її легко зробити і вона може бути використана як на сильній , так і на слабкій течії в річках з різною глибиною .

Зручність даної снасті в тому, що, використовуючи відповідну насадку, можна відправитися на полювання за різними видами річкової риби .

Все що потрібно для виготовлення даної снасті це фідерна годівниця, кілька гачків з круглим вушком, шматок плетеного шнура, міцна основна жилка, застібка з вертлюжком і буферна бусинка.

Буферна бусинка використовується для захисту вузла від зіткнення з вертлюжком, невелика гумова трубочка ідеально підходить для цього.

Найважливіше при зборі оснащення вибрати правильну вагу фідерної годівниці. Годівниця повинна бути відкритого типу.

Для того щоб визначити правильну вагу годівниці, слід зробити пару експериментальних закидів. Вибрати слід ту годівницю, яку не несе течією, але при цьому вона легко почне котитися, якщо риба підніме приманку .

Найкращою насадкою для цієї снасті будуть просвердлений пеллетс або бойли - лящ , вусань і головень їх дуже люблять. Крім того можна використовувати личинок, черв'яків, кукурудзу або щось інше на Ваш розсуд .

У годівницю слід помістити підгодовування подібне до насадки. Якщо Ви використовуєте пеллетс, то він повинен бути не тільки на гачку, але і в годівниці.

А. Великі насадки типу пеллетса або бойлів слід використовувати на власному оснащенні. У разі використання дрібніших насадок слід підібрати відповідний розмір гачка.

В. Вирішуйте самі чи використовувати моножилку чи плетінку для повідця . Якщо Ви вирішили використовувати моно, то її розривне навантаження має бути близько 3,6 кг. Плетінки - 5,5 кг .

С. У підгодовуванні обов'язково повинні бути присутніми те, що знаходиться на гачку. Якщо на гачку бойл, то в годівниці теж повинні бути бойли .

D. Вага годівниці повинна бути такою, щоб її не зносило течією.

E. Для кріплення годівниці використовуйте застібку з вертлюжком . Між застібкою і повідцем помістіть буферну намистинку .

F. Основна жилка повинна бути досить міцною. Мінімальне розривне навантаження 4-5 кг .

[D-Misha]

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Є різні риби у воді: товсті, тоненькі і худі,

дрібненькі риби-малюки, а є й великі – от такі!

Є войовничі – із мечами,

є з довжелезними хвостами,

є рибки срібні й золоті,

є дуже мудрі, є й пусті...

Живуть вони в річках і в морі,

і все беруться до розмов,

але ніколи не говорять,

немов своїх не знають мов.

Набравши в ротики води, вони мовчать.

Мовчать завжди: в воді не можна говорити,

тож риби мовчки мусять жити..

Леонід Полтава.

[2vanya2]

Особливості осінньої ловлі ляща на течії

З похолоданням води лящ на течії поступово перестає покидати глибокі місця і концентрується в ямах , але поки що не руслових . Поведінка ляща стає обережною, він стає досить вибагливим, і щоб залишитися з уловом, потрібно пам'ятати про деякі особливості його ловлі восени на течії.

Зараз лящ виходить на годування в абсолютно певні точки, зрушити з яких його не вдається ніяким підгодовуванням або привадою, тому якщо місце вибрано неправильно, то годуй, не годуй, а толку не буде. Оскільки лящ концентрується без допомоги риболова, то і підгодовування зараз може знадобитися набагато менше, ніж влітку. Годувати " за площею " вже не можна. Підгодовування " за площею " спрацьовує тільки за умови відсутності течії, дуже високої концентрації і активності риби і лише в перші кілька хвилин ловлі і застосовується лише для того, щоб активізувати рибу на початку ловлі. Зараз абсолютно необхідно годувати точно одну і ту ж точку, для того щоб створити конкуренцію між особинами риб. Годувати точно в точку ловлі не важко, якщо є певний навик, при цьому важливо, щоб кулі прикормки були однаковими, тоді підгодовувати буде набагато легше. Для полегшення життя рибалок навіть створено спеціальне пристосування для виготовлення стандартних куль, яке аналогічне дитячій формі для піску.

Оскільки лящ не надто активний і дуже обережний, то найбільші проблеми виникають з догодовуванням під час ловлі. " Бомбометання ", чим часто грішать спортсмени, приводить до того, що на підгодованій точці залишається одна дрібнота. Для того щоб не лякати ляща, найкраще скористатися спеціальною пластмасовою чашкою, яка кріпиться на кінці потужного кита штекера. У чашечку ставлять кулю прикормки, штекер висувається, чашечку перевертають, і підгодовування безшумно опускається точно в точку ловлі. Головне при такому пригодовуванні - не поспішати, оскільки під час перерви в ловлі нерідко доводиться методично, протягом десяти хвилин, відправляти на дно кульку за кулькою підгодовування. Розмір кульок підгодовування може бути величиною всього з кульку для настільного тенісу і навіть менше.

Ще одна причина, чому зараз не можна годувати багато, криється не в побоюванні перегодувати ляща. Перегодувати рибу до стану, що вона перестане цікавитися приманкою на гачку практично неможливо. Звичайно, за умови, що принада підібрана правильно . Я в черговий раз хочу підкреслити, що велика кількість прикормки може зіпсувати ловлю хоча б через т , що загальна концентрація смачних і пахучих речовин в точці ловлі може перевищити той рівень, коли вони приманюють рибу, і досягти тієї концентрації, коли вони починають її відлякувати. Я сам особисто на цьому попадався і кожного разу восени.

Як підгодовування найкраще використовувати звичайного кормового мотиля з додаванням опариша і рубаного хробака. Дуже непогано, якщо в прикормці буде трохи роздавленої дрейссени. Для зв'язування мотиля оптимально використовувати "супер -грунт" або мелену глину з додаванням землі. Якщо використовується будь-яке стандартне "магазинне " підгодовування, то, на мій погляд, краще вибирати підгодовування, що містить коріандр або фенхель, а також " полуницю " і чебрець. В якості насадки краще зараз використовувати мотиля, хробака і перловку. З опаришем бувають накладки. У тих водоймах, де лящ непогано ловився на опариша, або на опариша з мотилем влітку, по осені він може не брати його зовсім, і це потрібно мати на увазі. Хоча буває і все навпаки, тобто чим холодніше стає вода, тим краще і крупніше лящ бере опариша, але "чистого", тобто вирощеного на якісному субстраті. Як це не здасться дивним, але відомі випадки, коли лящ дуже непогано ловився в цей час року на такі "літні" приманки як хліб і тісто.

Осінній склад і консистенція підгодовування завжди повинні бути дуже якісними. Доводиться пам'ятати про те, що додавання кожного додаткового компонента, зазвичай ароматизатора, може привести до негативного результату, тому " літній " принцип додавання всього, що є під рукою, не спрацьовує - дуже легко зіпсувати підгодовування.

Зараз потрібно мати на увазі, що поведінка ляща під час виходу до берегової бровки і того ж ляща, але який скотився до русла, розрізняються . І це розходження полягає не тільки в тому, що він біля берега частіше ловиться на мотиля, а близько русла краще на черв'яка, а й у тому, що лящ біля берега і на руслі по різному реагує на різні прикормки. Біля берега його можна прив'язати, саме прив'язати, до точки ловлі виключно тваринними компонентами підгодовування, незважаючи на те, що привертають його увагу і рослинні компоненти. Ближче до русла найбільш ефективними стають підгодовування з максимальним вмістом рослинних компонентів, наприклад, пшоняна каша, але з обов'язковим додаванням рубаного черв'яка або меленої дрейссени. Потрібно зауважити, що це ще й багато в чому залежить від сили течії, оскільки на дуже сильній течії мотиль з опаришем вимиваються з підгодовування дуже швидко, і є сенс перейти на ту ж пшоняну кашу під час ловлі біля берегової брівки.

Характер клювання ляща зараз також змінився. Він почав брати обережно і підходами, тобто після двох -трьох клювань наступає перерва. Якщо влітку лящ на течії нерідко спокушається вільно падаючою, що пливе або волочиться по дну приманкою, то восени - майже ніколи, або дуже рідко і невеликий. Оскільки восени кращими точками ловлі є верхів'я ям, то при ловлі великого ляща краще всього, якщо приманка просто лежить на дні нерухомо. Щоб цього домогтися, необхідний штекер і найчастіше самий довгий, тобто 14-16 метрів. Можна, звичайно, скористатися і напівдонкою, сконструйованою з махового вудилища але, як правило, це зовсім незручно і неефективно, оскільки практично неможливо точно і надовго покласти приманку на підгодовування.

[D-Misha]

Чудовиськом волинського озера Сомин може бути доісторична акула...

До старожила села Сомин Турійського району на Волині Івана Ковальчука приїздять діти з літніх таборів, щоб послухати історії про озерне чудовисько.

Жителі села Сомин Турійського району на Волині бояться купатися в озері неподалік. Кажуть, у його глибинах плаває довготіле чудовисько з головою змії і крокодилячим тулубом.

— Там не клює риба, не співають пташки. То гибле місце, — розповідає доглядач місцевого лісництва Володимир Прокопчук, 52 роки.

Шестигектарне озеро сховане в лісовій гущавині за 2 км од села. Вечір, тиша. Узбережжя заросле — немає витоптаних місць для пікніків, саморобних цегляних мангалів. Хмари комарів. 84-річний Іван Ковальчук у кашкеті й товстій бавовняній сорочці мне самокрутку, топче кирзовими чоботами порослу мохом багнюку. Раптом зашарудів очерет, щось зойкнуло.

— Нє-є, то не звір, — заперечливо хитає головою дід Іван і чиркає сірником. — То якась приблудна дика качка. Чудище стогне і хрипить.

Уперше про загадкову істоту в Сомині засвідчив староста сусіднього села Луків наприкінці ХІХ століття. Він писав до Варшави, що соминці не платять податки з ловлі риби. Пояснюють це тим, що у воді живе змій, який пожирає рибу і нападає на худобу. Поляки спорядили експедицію на озеро. Однак завадила Перша світова війна.

Іван Ковальчук зостався єдиним свідком, що бачив понівечену чудовищем людину. Одного разу соминець погнав поїти волів до озера. Завів подалі у воду. Сам стояв на березі — мух відганяв. Раптом із озера вистрибнув величезний звір, схопив чоловіка за ногу і потягнув на глибину. Той почав кричати і відбиватися. Збіглися селяни, та побоялися лізти у воду. Перелякані воли кинулися на берег. Чоловік устиг схопитися за роги худоби, потім вискочив на спину вола. Так вибрався на берег.

Дядько Петро всім показував шрами на нозі

— Дядько Петро всім показував шрами на нозі від лап того чудовиська, — дід ляскає себе по колінах і хреститься.

Удруге вистежити чудовисько намагалися за німецької окупації. 1942 року до Сомина приїхали з десяток військових вантажівок із солдатами. Вони оточили озеро, повитягували з машин човни і водолазне спорядження, а місцеві поліцаї два дні не випускали селян із хат. Від експедиції на березі залишилися довгі сіті, скручені з металевого дроту.

— Батько розповідав про відставного солдата Мартинюка, героя російсько-японської війни, — згадує дід Іван. — Чоловік пішов купатися на озеро і втрапив у лапи звіра. Видерся живим, але за тиждень помер. То перед сконом розказував, що то була велика ящірка, більше за бика вгодована. Голова змії, тулуб у лусці, а лапи з кігтями.

Востаннє чудовисько бачили 30 років тому. Воно напало на п’яного конюха Степана. Той на березі випасав кобилу, приліг і заснув. Надвечір із води виліз звір, схожий на крокодила. Обнюхав Степана. Тим часом за 200 м із лісу вийшли грибники. Почали кричати, махати руками. Тварюка нібито відкрила пащу — а там жодного зуба.

— Люди міркують, що то величезний сом, — каже дослідник соминського чудовиська 50-річний Валентин Люпа з Луцька. — Соми можуть вилазити на берег на великих міцних плавниках. А рибини тут знатні. Тутешній рибак Олексій Рудинець піймав в озері сома під два метри. Більше 90 кіло заважив.

Учені припускають, що в Сомині живе доісторична прісноводна акула. Вона нібито пережила льодовиковий період. На користь цієї версії свідчать археологічні знахідки, каже радник Інституту археології НАН України Валентин Волонтай. Волинські селяни часто викопують на городах закам’янілі зуби і кістки древніх риб. А в селі Дуліби Турійського району знайшли майже цілий скелет доісторичної прісноводної акули.

Глибина озера Сомин подекуди сягає 56 м. У ньому є карстові підводні печери, які називають бездонними. Люди вважають, що саме в тих порожнинах живе чудовисько.

Поліська низовина утворилася на дні прадавнього прісноводного моря. Понад 260 волинських озер є залишками тієї пересохлої водойми. Карстові озера з’єднані між собою підземними ходами і ріками. Наприклад, посеред найбільшого українського озера Світязь виригають сотні тонн води два джерела діаметром 30 м кожне. Через них в озеро потрапляє диковинна риба і невластиві цій місцевості мінерали. Не виключено, що тими підземними ходами мігрує і соминське чудовисько.

Ним знову зацікавилися польські науковці. Можливо, цього літа вони продовжать експедицію, перервану війною 1914 року.

[D-Misha]

Рибальські пригоди "Гнила Липа" Рибалка після повені..

Після повені на Прикарпатті багато риби з озер потрапило у Дністер і у інщі річки області...Рибалка неповторна...))) Але за кілька місяців браконєри вибили і решту риби, яка так тішила справжніх рибалок(((

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!